Наталія
з Київщини

— Це або доля, або Боженько змилувався над нами, — каже мама Наталя, яка разом з десятьма прийомними дітьми, евакуювалася з Київщини через війну. 

​

— Коли п’ятого березня ми приїхали до Львова, то відразу захотіли додому. Вокзал був переповнений! Одна жінка якимось дивовижним чином влаштувала нас у коридорі, де на підлозі був коврик. На той момент нам здавалося, що ми знайшли собі VIP-місце. 

​

Згодом волонтери допомогли сім’ї поселитися в дитячому садочку. Пізніше, завдяки одному священнику сім’ї допомогли знайти приватний будинок. Мама згадує, що коли вони побачили, де будуть жити, то щастю не було меж — у всіх свої ліжка, гарні краєвиди, дитячий майданчик під вікнами. 

 

Викликом для дітей стало онлайн-навчання. Їхні комп’ютери залишилися вдома. До уроків підключалися з телефонів — по двоє або троє на один. Завдяки благодійникам вдалося забезпечити сім’ю комп’ютерами. А також  привезти родині гуманітарну допомогу — харчові набори та постільну білизну.